Великобританія як жодна інша європейська країна одержима каррі ще з часів колонізації Індії. І це в кінцевому підсумку призвело до появи досить химерних його різновидів, в які англійці придумали підмішувати фенхель, корицю, кмин і бог знає що ще. Ця версія каррі максимально наближена до оригінальної і виходить страшенно запашною і досить пекучою.
Для приготування курки, риби та інших страв потрібно лише розігріти соус, покласти в нього основний інгредієнт та тушкувати до готовності, можна додати свіжий коріандр. Для курки також добре підходить шпинат та арахіс. Листя каррі — листя дерева муррайї, що росте на південному заході Азії, — у нас продають у сушеному вигляді, що не найкраще позначається на їхньому ароматі. Зате пажитник — він же шамбала — дуже запашний, хоч і потребує обсмажування: у необробленому стані його насіння досить гірко гірчить.
Невеликий сотейник поставити на середній вогонь, додати соняшникову олію, насіння гірчиці, пажитника та жменю листя карі. Акуратно перемішати.
Перець чилі очистити від насіння, порізати тонкими смужками, покласти в каструлю. Свіжий імбир очистити від шкірки та натерти на тертці. Додати в каструлю і перемішати з рештою спецій.
Цибулю подрібнити, додати до суміші, перемішати. Потім додати паприку та куркуму. Помідори очистити від шкірки, нарізати та подрібнити – для швидкості це можна зробити у блендері. І також відправити до каструлі.
Влити в каструлю склянку води, додати сіль, потім кокосове молоко, акуратно перемішати. Залишити на п'ять хвилин соус варитись на середньому вогні.
Гарячим соусом каррі залити готовий рис, рибу чи курку і одразу подавати на стіл. Або остудити, прибрати в холодильник і зберігати протягом кількох днів. А перед подачею знову добре розігріти.